Люди-велетні – міф чи реальність?

На перший погляд все це здається занадто неймовірним, але все ж є підстави вважати, що колись по землі ходили люди, набагато вищі за нас з вами. Уявіть собі людину, зростом близько 3 метрів? Важкувато? Тоді перейдемо до фактів – від найпростіших – до найвагоміших.

Напевно, варто почати з фольклору: у багатьох народів є легенди, які розповідають про те, що на землі колись жили велетні. Ми звикли відкидати ці казки, як і розповідь про те, що світ стоїть на трьох слонах і черепасі. Але це, можливо, якраз той випадок, коли наші предки говорили правду.

Ті, хто знайомий із Біблією, ймовірно, знають, що там теж згадували людей велетнів. Рядки про них можна прочитати у Второзаконні, III, 3-11. Місця в Біблії, де згадуються велетні, згадані, немов поміж іншим, як звичайна констатація факту. По суті, увагу на них не сильно акцентовано. При цьому, факти ці дуже конкретні, а описи – чіткі. Греки, сирійці і хети теж постійно згадували про велетнів, але вважали їх «богоподібними». Тим не менше, при розкопках в Рас-Шамрі, були знайдені таблички із описом, як загарбники вбили велетня-Ваала. А раз велет смертний, значить він не бог.

Переходячи від древніх згадок до нашого часу, очевидно, постає питання – де прямі докази їх існування – останки, скам’янілості?

Наука ніколи не заперечувала гігантизму, як такого: гігантські рослини, величезні динозаври – все це – звичні доведені факти, от тільки раніше гігантизм ніколи не застосовували до людей. Вважалося, що людей в той час бути не могло, а тепер є думка, що вони, можливо, були і саме в той час вони дійсно були велетнями.

Як таке можливо? Відповідь на це запитання спробував дати у своїй книзі (вийшла в 1952 р.) фахівець із фізичної хімії Г.С. Юрі. Розповідаючи про походження планет він пояснює наступне. Наш місяць за хімічним складом не є осколком землі. Він утворився пізніше за землю, а потім увійшов у наше гравітаційне поле і став нашим супутником. Як ми знаємо, місяць впливає на припливи і відливи, на їх силу. Тож поява у нашої планети супутника, очевидно, не могла не мати наслідків. Ці зміни цілком могли стати причиною для виникнення гігантизму як явища. Ці ж ідеї запропонував у своїй теорії та Гьорбігер.

А тепер перейдемо до даних розкопок. Людські останки величезних розмірів знаходили по всьому світу – у Китаї, Африці, Америці, Європі. Одні з найперших, про які збереглися дані, були знайдені ще в 1911 році в печері Лавлок (штат Невада, США). Останки були муміфіковані, а за зростом мумії сягали 3 метрів. Цікаво, що місцеві індіанці мають перекази про те, що колись тут жили люди, дуже великого зросту, яких називали Si-Te-Cahs. У той час вчені відмовилися досліджувати знахідки, які в результаті були спалені. Тим не менше, деякі фрагменти кісток і череп, знайдені в той період, і зараз зберігаються в Музеї державного історичного товариства Невади (місто Рено) і в Музеї графства Гумбольд (Невада). Череп, за підрахунками вчених, належав людині 3-метрового зросту.

Пізніше, в 1950-х роках, в долині Євфрату (у Туреччині) були знайдені поховання і частини скелета. Кістка гомілки, знайдена там, мала 120 сантиметрів у довжину! Кістки вивчали дослідники з США, після чого провели «реконструкцію». Виявилося, що той, кому належала ця кістка, повинен був мати зріст аж 5 метрів, а розмір ступні – майже пів метра! Але чи так це? Якщо це правда, то чому ж тоді така сенсаційна знахідка замовчувалася? Виникають сумніви…

У контексті теорії гігантизму, дійсно був момент, коли раптом були виявлені підозрілі відбитки в «Долині Динозаврів». Тоді в наукових колах розгорілися палкі суперечки про те, наскільки вони справжні і кому належать. Адже згідно з нинішньою теорією еволюції, за часів динозаврів людей бути не могло. Якщо це не «люди», тоді назвемо їх істотами, у яких були людські відбитки стоп, тільки досить великі. У національному парку «Долина Динозаврів» (Техас, США) в долині тече річка Палексі, яка влітку сильно міліє. І ось тоді, у всій красі, з’являються ці дивні чіткі відбитки, схожі на людські. Там же зустрічаються і відбитки трохи менших розмірів. Але, що найважливіше – вік усіх відбитків біля річки Палексі – 140 млн. років !!! Щоб було зрозуміліше, ці «людські» відбитки – поруч з відбитками динозаврів!

Перша реакція на це відкриття була запереченням – «Не може бути, просто тому, що цього не може бути». Ці факти ніяк не можуть вкластися в ту картину світу, до якої ми звикли. Деякі вчені, зокрема – доктор Йоханнес Фібага з Німеччини, навіть дозволили собі міркувати про те, що раз людей тоді бути не могло, значить це були «позаземні розумні істоти». Погодьтеся – дуже несподівана заява від шанованого професійного геолога зі стажем. Але тут же постає питання – якщо вже вони були такі розумні, чому ж тоді вони ходили босими ногами? Та всі ці дебати – це вже «війни різних теорій» всередині наукових кіл, які раптом повинні по-новому пояснити те, що було раніше.

Після довгих розглядів, офіційна наука сказала наступне: це або підробка, або не людські відбитки взагалі. Аж до того, що і відбитки динозаврів теж, в такому випадку – підробка.

А тим часом, в нашаруваннях мулу і скельних порід, знаходять нові і нові людські сліди. Знову ж таки, сліди людини поруч із слідами динозаврів були виявлені в Туркменії, їх вік – 150 млн. років. Там же, в «Долині Динозаврів», були знайдені відбитки вже взутої ноги, всього в метрі від відбитка босої. Але розмір босої ноги – майже вдвічі менший, ніж взутої. У США (штат Юта) теж знайдена скам’янілість відбитка від «взуття», до речі – цілком звичайного розміру – всього 32,5 см. в довжину … от тільки, його вік – більше 400 млн. років …

Не прямими, але все ж доказами існування велетнів є й інші знахідки, наприклад – мідна сокира, вагою в 30 кг., знайдена в США (Огайо). Подібну сокиру знайшли і в штаті Вісконсін. Очевидно те, що той, хто міг нею орудувати, мав би бути дуже сильним. А в Міссурі, ще в 60-х роках, при чому, радянські археологи, виявили останки динозавра, з кістки якого стирчав наконечник стріли.

 Та якщо у випадку з дивними відбитками і артефактами «часів динозаврів» дійсно можна посперечатися, було дуже багато інших, хоч і не настільки неймовірних, але все ж – дуже незвичних знахідок по всьому світу. Для прикладу, в 1821 році, в США (штат Тенессі), біля розвалин давньої кам’яної стіни були знайдені 2 скелета, зріст яких сягав близько 215 см. Схожі скелети були знайдені і в штаті Юта, там було виявлено давнє поховання, а скелети були у висоту 195 см. Це як мінімум на 30 см. більше, аніж зріст тамтешніх індіанців-аборигенів, які нічого не змогли повідомити з приводу цієї знахідки. У 1885 році, в Пенсільванії, теж в могильному пагорбі був знайдений склеп зі скелетом 215 см., А стіни склепу зсередини були прикрашені досить примітивними картинками птахів, людей і тварин. У 1899 році, вже в Німеччині, були знайдені скам’янілі людські останки, зріст яких був 210-240 см. У 1912 році в Неваді, в печері, що була вирубана в скелі, знайшли мумії чоловіка і жінки: жіноча мумія -2 метри, чоловіча – близько трьох.

Здавалося б – не так і багато, але все ж – явно більше, ніж середній ріст сучасної людини. Можна було б звичайно припускати, що деякі великі скелети могли бути результатом хвороби, або генетичної мутації. Адже й сьогодні не землі живуть люди особливо високого зросту. У книгу рекордів Гінесса потрапив Бао Сишунь – китаєць, зростом 236 см. Відомий із нині живих – баскетболіст Чжао Лян, зростом 246 см. (теж китаєць). У Білорусії найвищим був Федір Андрійович Махно, зростом 285 см., Але цей рекорд офіційно не був зареєстрований. В Україні жив Леонід Стадник – його зріст становив 253 см., але в 2014 році він помер від крововиливу в мозок. Важив цей богатир понад 200 кг. З нині живучих, є рекордсмен і в Туреччині, в результаті опухолі гіпофізу, зріст Султана Кесен становить 251 см. При чому, випадки ось такого гігантизму зустрічаються і серед жінок. Наприклад, тайка Малі Дуганді має зріст 208 см. і продовжує рости. Вона теж страждає від пухлини в мозку.

Виходить, що і в наш час багато «занадто високих» людей. Але якби вся справа була тільки в генетичних розладах, дуже мало ймовірно, що настільки великих скелетів було б знайдено так багато.

В результаті, якщо допустити, що ми, найімовірніше, маємо справу з дуже високим народом, якщо прислухатися до легенд і фольклору багатьох народів, тоді сам по собі напрошується висновок про те, що велети дійсно раніше жили на землі. Тепер залишається тільки визначити, який саме зріст ми маємо на увазі? Наскільки високими були наші «гіганти»?

Повертаючись до даних розкопок, дізнаємося нові факти, але вже із Австралії. Наприклад, є дані, що в 1930 році там, поблизу м. Басарста, в місцях видобутку яшми часто знаходили скам’янілі відбитки надто великого розміру. За підрахунками, володарі цих відбитків повинні були бути ростом 210-365 см. Як гадалося, нову, цю «расу» антропологи назвали мегантропусами, тоді як «расу» гігантів із Китаю називали гігантопітеки. Що стосується китайських знахідок, то там були знайдені фрагменти щелеп і зуби, за якими визначили, що зріст їх володарів був від 3 до 3,5 метрів. Повертаючись до австралійських знахідок, варто зазначити, що відбитки – не єдине, що знайшли тамтешні дослідники. Вони виявили величезні робочі інструменти – тесаки, кийки, сокири, ножі, що важили від 4 до 9 кг. Вже один цей факт утверджує нас в думці про те, що орудувати такими знахідками могли дуже сильні люди. Повторно цей район Австралії досліджували в 1985 році, а розкопки проводили на глибині 3 метрів.

Звичайно ж, Інтернет рясніє сенсаціями і про 10 метрових скелетів, які нібито були знайдені в різних місцях. Тільки, чомусь, жоден музей не може похвалитися настільки небувалими артефактами. Є безліч інших «неймовірних фактів», які, однак, не знаходять підтвердження. Більшість сенсаційних «стародавніх знахідок» – звичайні підробки, створені в фотошопі для зацікавлених користувачів. Вся ця неправдива інформація нашаровується, спотворюючи ті справжні відомості, які дійсно мали місце. Істину варто шукати тільки на полицях музеїв.

Імовірність існування народу «велетенського» зросту справді висока. Легенди, перекази і письмові згадки про особливо високих людях не варто ігнорувати тільки тому, що вони здаються дуже незвичайними. Цей високий зріст був, швидше за все, в межах до 3 м. А не чотирьох, шести або десяти метрів, як у цьому нас часто без жодних доказів намагаються переконати різні автори. Але остаточний висновок з цього питання кожен повинен зробити для себе сам.

 

Читати також:

Янардаг – вогняна гора

Янардаг – вогняна гора

Янардаг – це гора невеликих розмірів (вона більше схожа на пагорб), яка знаходиться на Апшероні, півострові в 25 кілометрах від...

Перстень з сапфіром

Перстень  з сапфіром

Завдяки металошукачу було виявлено унікальний перстень з сапфіром у Великобританії. У полі в Йоркширі, Великобританія, було знайдено...