Розгадана таємниця каміння в Долині Смерті

Вчені нарешті розгадали таємницю каменів, які рухаються в Долині Смерті. Тайну рухомих каменів Долини Смерті розгадали.
Геологи з Аерокосмічного агентства Америки переконані в тому, що вони змогли розгадати одну з найскладніших загадок природи. Мова про так званий феномен “каменів, які рухаються”. Вони розташовуються на дні озера, яке висохло, під назвою Рейстрек-Плайя, що в Долині Смерті.

Вчені дуже давно замислювалися над тим, як валуни найбільших розмірів (деякі з них важать по 300 кілограмів) здатні переміщатися самі по собі. Ця загадка природи овіяна безліччю міфів і різноманітних теорій. Цікаво, що ніхто не бачив саме переміщення каменів. Але про рух цих кам’яних брил здатні красномовно свідчити траншеї, які залишаються на піщаному озерному дні.

Професор з Університету Джона Хопкінса, якого звуть Ральф Лоренц, ще в 2006 році проводив дослідження в Долині Смерті для NASA. Він зрозумів, що загадка “каменів, які рухаються” полягає в їх поведінці навесні: взимку вони покриті льодом, а з підвищенням температури лід відтає і камені можуть ковзати по поверхні озера за рахунок наявності пор.

Теорія вченого була розроблена, базуючись на звичайному експерименті, який він проводив у себе вдома. Джон заморозив камінь невеликих розмірів у воді так, щоб певна його частина залишалася над водою. Потім учений перевернув його і помістив в маленький басейн з невеликою кількістю піску і води на дні – таким чином відтворилися умови, які виникають на дні озера в Долині Смерті під час відлиги. Розтанувший лід дав можливість каменю легко ковзати по поверхні басейну в так званому “бруді”. При цьому для руху каменю вистачало навіть невеликого подиху.

Свою теорію вчений розробив на основі простого експерименту, який він провів у себе вдома. Він заморозив у воді невеликий камінь так, щоб деяка частина його залишилася над водою. Потім він перевернув його і поклав у невеликий басейн з невеликою кількістю води і піску на дні, відтворивши таким чином умови, що виникають на дні озера під час відлиги. Лід дозволив каменю досить легко «плавати» по поверхні басейну в імпровізованій «бруду» . При цьому для того , щоб камінь почав рухатися , було достатньо невеликого подиху .